Україна вже експортує біометан до ЄС, проте внутрішнього ринку для нього досі немає, а європейські покупці чекають остаточного рішення Єврокомісії. Про це представники Біоенергетичної асоціації України розповіли в ефірі SLAWA LIFE — українського телеканалу в Польщі.
До випуску “Все про виробництво та експорт біометану в Україні. Та як Польща підтримує біогазові проєкти?” доєднався член правління UABIO Сергій Савчук. Експертний коментар також надав голова правління асоціації Георгій Гелетуха. Нижче зібрали головні тези.


Експорт біометану до ЄС
Сергій Савчук поділився досвідом реалізації першого біометанового проєкту в Україні. Під час війни група VITAGRO пройшла шлях від будівництва й запуску заводу до його підключення до мереж і подальшого експорту. 7 лютого 2025 року VITAGRO здійснила першу тестову експортну поставку українського біометану до Німеччини.
Експерт зазначив, що для України галузь біометану — це валютна виручка за дорогий продукт і нові робочі місця, а для європейських партнерів, зокрема Польщі, — можливості для співпраці, постачання обладнання, торгівлі та інвестицій. “Ми відкриті й до спільних проєктів”, — додав Сергій Савчук.

Також член правління UABIO пояснив, чому нині весь український “зелений газ” експортують до ЄС і що потрібно для створення внутрішнього попиту:
“Потрібно розділяти два продукти, адже біогаз уже використовується в Україні і для генерації електроенергії, і для генерації тепла. Натомість виробники біометану орієнтуються на експорт, оскільки європейський ринок платить більше — так звану “премію”. Водночас екологічні характеристики палива мають бути підтверджені відповідними сертифікатами. Тож в Україні конкурувати лише за ціною з природним газом складно, особливо в сегментах із регульованими цінами. Тобто ціни на український газ значно нижчі, ніж вартість біометану на ринку Європи. Тому, щоб в Україні виник внутрішній попит, потрібні довгострокові договори, підтвердження походження, механізм урахування скорочення викидів і, звісно ж, така сама премія, як в ЄС. Сьогодні я підтримую цільові пілотні біогазові проєкти для промисловості й громад — із прозорим розрахунком витрат. Експорт, своєю чергою, допомагає запускати галузь, оскільки там швидше повернення інвестицій”.
Експертним баченням щодо експорту українського біометану до ЄС поділився й голова правління UABIO Георгій Гелетуха. Він підтвердив, що галузь в Україні фактично готова як до внутрішнього використання біометану, так і до експорту, однак економічно вигідним наразі є лише експорт.
Георгій Гелетуха звернув увагу на суттєву проблему, яка створює бар’єри для експорту біометану до країн ЄС:
“Нормативна база ЄС для купівлі українського біометану ще не повністю готова. Політично, начебто, всі за. Підписано меморандум між Єврокомісією й урядом України про взаємодію в галузі відновлюваних газів, включно з біометаном. Однак на практиці європейські трейдери й покупці, які придбали перші партії українського біометану, не зовсім розуміють, чи їм дозволять врахувати цей український біометан для виконання своїх зобов’язань щодо скорочення викидів парникових газів. Адже це основна причина переходу на біометан — уникнення штрафів за перевищення викидів. Серед держав-членів ЄС це все працює злагоджено, але з біометаном із третіх країн постає питання: чи це той самий біометан, чи ні. Кінцевої відповіді ще немає. Процедура Єврокомісії щодо перевірки українського біометану відповідності вимогам директив ЄС розпочалася рік тому, але досі не завершена. Без цієї “крапки” покупці не відчувають впевненості й чекають остаточного рішення”.
Галузь під час війни
Голова правління UABIO назвав і ще один фактор, що стримує розвиток галузі, — війну: “У нас уже були, на жаль, удари по заводах із виробництва біогазу та біометану, тому не всі готові інвестувати в таких умовах”.

“Прогноз UABIO — після зняття цих проблемних факторів, ми побачимо бум будівництва біометанових заводів в Україні. У перспективі до 2050 року Україна зможе виробляти понад 22 млрд кубометрів біометану. Однак для цього потрібно побудувати понад 4 тис. біометанових заводів і залучити інвестиції в галузь понад 40 млрд євро. Це гра в довгу, але й ЄС планує стати кліматично нейтральним континентом до 2050 року й майже повністю відмовитися від природного газу. Біометан — основний кандидат (з відновлюваних газів) на заміщення природного газу”, — додає Георгій Гелетуха.
Щодо проблем і ризиків воєнного часу також висловився й Сергій Савчук:
“Енергосистема продовжує працювати в умовах атак. Для стійкості нам потрібні і великі електростанції, і багато місцевих джерел. Так, коли генерація децентралізована, втрата одного об’єкта має менший вплив на загальний баланс. Серед інших переваг: біогазові заводи можуть генерувати тепло й електроенергію цілодобово, незалежно від вітру і сонця. Однак, звісно ж, мала станція також залежить від стану мереж і вразлива до обстрілів”.
Крім того, Сергій Савчук звернув увагу ще на дві проблеми — нестачу кваліфікованих працівників і тривалі блекаути:
“Під час війни дуже складно будувати заводи через нестачу фахівців. Їх стало менше й вони стали дорожчими. До того ж, дуже багато якісних фахівців сьогодні захищають країну на фронті. Тому потрібно навчати місцевих працівників і впроваджувати автоматизацію та цифровізацію. Також є механізм бронювання в межах законодавства, але він теж час від часу змінюється. Щодо блекаутів, то біогазові установки можуть забезпечувати власні потреби й постачати електроенергію деяким споживачам. Це можливо, якщо є відповідне обладнання та погоджена схема автономної роботи”.
Під’єднання до мереж та окупність: поради Сергія Савчука для виробників

З якими головними труднощами стикаються підприємці, коли намагаються під’єднати свої установки до мереж?
“Перша проблема — чи має мережа в конкретній точці достатню пропускну спроможність. Це і гідравліка, й інші різні виміри. Іноді потрібно посилити лінію або підстанцію, що потребує додаткових часових чи грошових витрат. Друга — це технічні умови, погодження, будівництво, облік і випробування. Цей шлях треба чітко розуміти ще до купівлі обладнання, а всі „сірі зони“ мають бути закриті заздалегідь. Ще потрібно визначити, як станція працюватиме: чи забезпечувати власне підприємство, чи продаватиме електроенергію, чи підтримуватиме окремих споживачів під час аварій. Біогаз дозволяє планувати виробництво незалежно від погоди, проте потребує стабільного постачання сировини та обслуговування. І це досить-таки складний бізнес”.
Коли окупаються біогазові й біометанові заводи?
“Це залежить від вартості газу, обсягу премії, продажу й капіталу. Сьогодні бачимо, що вартість газу досить велика в Європі. Такі ціни не часто бувають: ще кілька років тому ціна на газ була значно нижча. Також війна зараз вносить свої корективи й ризики. Інвестору потрібна перевірена фінансова модель, тож зазвичай він розраховує кілька моделей одразу. Тож у нинішніх умовах такий завод може окупитися щонайменше за 5–6 років. Важливо розуміти, що не кожен інвестор має свої тваринницькі комплекси, йому потрібно домовлятися в регіонах із тими, хто володіє сировиною. Це досить-таки нестабільний варіант бізнесу, оскільки час від часу можуть змінюватися умови співпраці”.
Переваги для громад
Сергій Савчук також зазначає, що громади вже переконалися в тому, що біогазовий і біометановий напрям потрібно розвивати, адже вони можуть отримати низку переваг, зокрема нові робочі місця, податкові надходження та замовлення для місцевих підрядників. Серед інших переваг член правління UABIO назвав перероблення органічних відходів і виробництво енергії, за яку сьогодні всі борються.
“Конкретний результат залежить і від проєкту, і від домовленості з громадою. Тепло, до речі, може йти і в школу, і в лікарню, але треба розуміти, наскільки далеко розташована мережа. Якщо говорити про запахи, мають бути закриті вузли приймання сировини, належне зберігання, очищення повітря й поводження з дигестатом. Дигестат, до речі, містить азот, фосфор і калій, які якраз потрібно повертати в поля, щоб замінити частину мінеральних добрив”.