Розподілена генерація — це безпека зараз, і економіка під час війни і після війни
Сьогодні питання критичного стану енергосистеми та потенційних ризиків подальших руйнувань актуалізували провідні експерти галузі під час пресконференції в інформаційному агентстві “Інтерфакс Україна”. Тема пресконференції: Як запустити розподілену генерацію в Україні. Виклики та можливості для територіальних громад.
Просимо підтримати нас і поширювати інформацію про цю подію і важливі тези. Наша команда має великий досвід і готова ним ділитися.
Ми повинні усвідомити, що:
- не маємо часу, бо втратили велику частину генерації;
- потребуємо швидких рішень, які легко масштабуються;
- маємо зосередитися на маневрових потужностях та розподіленій генерації;
- не можемо будувати дорогі великі централізовані обʼєкти, бо є високий ризик їх знищення.
Спікери:
- Олександр Домбровський — голова правління громадської спілки Global 100% RE Ukraine, президент ПрАТ “МХП Еко Енерджи”;
- Георгій Гелетуха — голова правління Біоенергетичної асоціації України;
- Петро Багрій — голова Спостережної ради групи компаній “Кліaр Енерджі”;
- Леонід Уніговський — член ради експертів з питань енергетичної безпеки при РНБО України, генеральний директор ТОВ “Нафтогазбудінформатика”.
Ділимося їх позицією.
Олександр Домбровський
Із кожним місяцем питання енергетичної безпеки є все більш нагальним. Війна проти енергетичної інфраструктури — один із головних елементів агресії рф. І сьогодні ми маємо досвід реальних інноваційних проєктів, що відповідають європейським стандартам і передовим технологіям.
Першочергово ми маємо запускати проєкти, які допомагатимуть вирішувати проблеми енергетичної безпеки у 2024-2025 роках. Ті технологічні рішення, які допоможуть пройти найближчий опалювальний сезон. Для цього потрібні інвестиції приватного бізнесу, бо у держави немає достатньо можливостей зараз фінансувати цей сектор. Бо ми розуміємо, що ця історія не на один рік. А значить, треба створювати умови. Горизонт повернення коштів в умовах високого ризику має бути меншим,. ніж до війни — 2-3 роки.
Георгій Гелетуха
Внаслідок березневих атак цього року ми втратили до 80 відсотків теплової генерації. І половину гідроелектростанцій. Як наслідок тепер ми маємо великі дефіцити енергії.
Які шляхи подолання проблеми на сьогодні існують?
- Відновлювати пошкоджені станції,якщо рівень пошкоджень невеликий або середній.
- Розширити можливості імпорту — це правильний вектор розвитку, але варто враховувати технічні обмеження.
- Будувати нові обʼєкти централізованої генерації — я вважаю, що це хибний шлях. Зараз оголошено про будівництво 4 централізованих обʼєктів, на які потрібно 10 років і мільярди доларів, проте зараз нам потрібна маневрова і розподілена генерація, а не базова.
- Будівництво розподіленої генерації до 16 млн доларів, щоб її було нерентабельно руйнувати ракетами, а також накопичувачів енергії.
Крім безпекового аспекту, це просто більш вигідно робити. Є економічні розрахунки, які доводять, що це дає найдешевшу одиницю енергії в Україні.
Чому так не відбувається? Є питання економіки. Є бізнес, який готовий це робити, але зараз така система, що ці проєкти не окуповуються, всі сегменти мають обмеження по ціні.
Петро Багрій
Нова генерація не може вписатися у ці price caps, які існують на ринку. Мають бути розумні терміни окупності, інакше інвестицій не буде. Через цю верхню межу вартості енергії навіть той бізнес, який вже є, не працює, бо немає економіки.
Кліар Енерджі має великий досвід, ми маємо такі станції на біомасі, 18 станцій на звалищному газі, що успішно працюють.
Проєкт, яким ми зараз активно займаємося, — розробка газопоршневих машин у співпраці з авторитетною компанією MWM, яка є лідером ринку екологічних газових двигунів та генераторних установок. Модульні станції від 400 кВт можна нарощувати до 16 МВт можна повністю встановити за вісім місяців. І генерувати не тільки електроенергію, а і тепло, і пару.
Українські компанії вже почали думати про власну розподілену генерацію, що дозволяє мати тепло, холод, деякі отримають ще вуглекислий газ. Якраз газопоршневі машини — найкращий варіант. Генератори — це тимчасове рішення. Попит зріс в декілька разів.
Тому держава повинна створити умови для приватних інвесторів в енергетиці. Це головне.
Леонід Уніговський
Громади мають бути повноправними гравцями на енергетичному ринку. Сьогодні наша команда реалізовує проєкт зі створення енергетичного кооперативу на базі Долинської територіальної громади («Сонячна Долина»). Наша глобальна мета — зробити громади енергетично стійкими, обʼєднати домогосподарства, приватний бізнес та комунальні підприємства, щоб допомогти територіальній громаді та критичній інфраструктурі певний час працювати без централізованого енергопостачання.
На сьогодні ми вже провели опитування громади, маємо повну енергетичну картинку, вибудувану бізнес-модель. Завершуємо економічні розрахунки зі встановлення сонячних панелей та акумуляторів для захисту найбільш уразливих категорій населення та критичної інфраструктури та продемонструємо їх найближчим часом. Хочемо щось імплементувати вже до опалювального сезону. Проте проєкт розрахований на 3-5 років. Наші громади повинні бути максимально самодостатніми, і ми рухаємося в цьому напрямі.
Чи є барʼєри? Так, законодавство не дуже сприятливе до енергетичних кооперативів, треба вдосконалювати нормативно-правову базу. Плюс, ситуація така, що говорити про реальну зацікавленість приватного бізнесу важко. Держава має сприяти інвестиціям приватного сектору.
Що далі?
Ми не маємо часу зволікати, потрібно діяти вже. Наша команда направила лист Президенту України та іншим уповноваженим особам, де детально виклала бачення розвитку розподіленої генерації. Із цього приводу також є стаття Олександра Домбровського, Георгія Гелетухи та Володимира Крамара в Економічній правді.
