Ринок біометану стрімко несеться вперед — до 2021 року таке слово навіть ніхто не знав: обговорення експертів та гравців ринку
Друзі, ділимося враженнями про шосту конференцію циклу “Бізнес-трансформації українського агроринку”. Під час події обговорили кейси вертикальної інтеграції в тваринництві, порушили тему нішевих історій (як от страусині ферми), поговорили про розвиток українського біометану та неоминули перспективи рослинного молока та м’яса.
Нагадуємо, 28 березня у Києві, у затишному приміщенні гольф-центру на Оболонській набережній, відбулася шоста конференція циклу “Бізнес-трансформації українського агроринку”. На заході зібралася низка провідних українських компаній та експертів сектору з різних куточків України. Команда UABIO була доручена до заходу як офіційний партнер. Зокрема в межах модулю “Біометан: історія повільного, але невпинного росту“, яку модерував голова правління Асоціації Георгій Гелетуха.
Вікторія Пасічник, організаторка події: “Хмельниччина, Київщина, Чернігівщина, Харківщина, Дніпропетровщина, Запоріжжя, Тернопільщина, Черкащина, Вінничина, Львівщина — і зовсім трішки Києва. Вертикально інтегровані холдинги та вертикально інтегровані ферми. Ті що мають біометанові заводи й ті, що поки ще ні. Що збудували високотехнологічні і навіть біотехнологічні підприємства — і ті що купили старі ферми і радянські заводи — і зробили з них сучасні. Хто має 6 тисяч людей штату і хто поки що працевлаштував 3 людини, а одже годує вже 4 сім’ї — одну свою і ще 3 своїх працівників. Зібралися дуже різні люди, та об’єднує їх небайдужість до своєї справи, своєї компанії і своєї країни”.
Основне з модулю про біометан
У межах секції виступили:
- Олег Рябов, виконавчий директор Городище-Пустоварівської аграрної компанії;
- Ярослав Свиридівський, PR-Lead Групи компаній VITAGRO;
- Костянтин Півень, співвласник та директор “Летичів Агро“;
- Євген Лукашевич, керівник UTC (Українська технологічна компанія).
Розпочав модуль модератор Георгій Гелетуха: “Наша мета — загальний розвиток біоенергетики; останнім часом здебільшого це біогаз та біометан. Ця тематика досить активно зараз розвивається в Європі та світі. Зумовлено це політичною метою — декарбонізація Європи до 2050 року. Кандидат №1 тут — це біометан. Ба більше, ринок біометану нині точно дефіцитний і буде таким найближчим часом: скільки б ми його не виробили — все буде спожито, та ще й не вистачить!“
Експерт підекреслив, що з 2021 року в Україні почали складатися умови для виробництва біометану. Відтоді було прийнято низку законів, які ще більше посприяли розвитку галузі. Особливу рушійну сили відчули після відкриття експорту.
“Чому це цікаво для тих, хто займається тваринництвом? Біометан може бути вироблений із різних відходів, але його найбільша вартість буде саме з гноївки. Так, ми пропонуємо всім великим фермерам мати власний біометановий завод й відповідно, найближчим часом, експортувати вироблений біометан. У цілому термін окупності 3-5 років. Економічно це вигідно, але одразу враховуйте чи є поряд труба, куди згодом будете виводити біометан. Будувати саму установку потрібно на відстані не менше 500 метрів від населеного пункту”.
До обговорення долучився Олег Рябов (Галс Агро): “Я хотів би трохи розвинути тему, чому саме гноївка, і чому біометан з неї коштує дорожче. Так, ви не просто викидаєте гній на компост, де виділяється багато метану, а переробляєте його в біометан. Що треба розуміти йдучи в цей бізнес? Узагалі у тваринників вибір буде одним з чотирьох: 1) знайти покупця на гній та забезпечити якість цього гною; 2) кооперуватися з іншими виробниками, входячи в бізнес як партнер; 3) забезпечити власну енергонезалежність; 4) будівництво власними силами біогазового заводу з перспективою переходу до біометанового та когенераційних установок. Варто розуміти, що сюди вам треба буде залучити ще одну компанію, обов’язково енергетичну”.
Спікер зазначив, що закони ринку тут значно відрізняються від ринку виробництва, наприклад, харчової продукції. Крім того, компанія Галс Агро експлуатує чотири біогазові заводи й один біометановий, цього року планується запуск ще однієї установки.
Далі слово передали Ярославу Свиридівському (VITAGRO): “Ми у жовтні минулого року підключилися до ГТС. Так чи інакше, завод уже влітку почав повноцінне виробництво. Протягом наступних місяців закачували, а в лютому вперше продали. Це була тестова перті. Загалом, станом на початок березня, експортували майже 200 тис. кубометрів біометану й цей об’єм тільки нарощується”.
Доповідач наголосив, що категорично не згоден, що ринок повільно розвивається.
“Ринок не те що не тормозить — він просто стрімко несеться вперед. І буде нестится й далі, тому тут є дуже велика перспектива. Ми зможемо забезпечити європейських споживачів нашим біометаном — це 111 млн кубометрів фактично за рік, фактично з нуля. І все це буде куплено, і це точно не кінцева точка розвитку. Розвиток ринку буде прискорюватися з року в рік. Ринок ЄС не стоїть на місці — вони будуть збільшувати свої амбіції по споживанню, а ми будемо рухатися за цими амбіціями. Ми маємо, що їм запропонувати”.
Декілька слів до теми додав Георгій Гелетуха: “Назва нашої сесії досить песимістична, ала спочатку було ще гірше, дещо її виправили. Скажу більше — до 2021 року слово біометан навіть ніхто не знав!”
Євген Лукашевич (UTC): “Наша біогазова станція працює вже шість років. Ми виробляли спочатку газ як паливо та заміщали ним 75% природного. Потім переробляли відходи з виробництвом електроенергії. Зараз пішла тенденція розвитку виробництва біометану. Особисто ми пішли по напряму зрідженого метану — задля заміни моторного палива. Цього року запускаємо одразу дві станції, пройде час і в нас буде працювати багато заправлених станцій”.
Експерт переконаний, що потрібно будувати не нафтопереробні заводи, а заводи з виробництва зрідженого біометану.
“Те, що ми можемо заправляти авто — це топ, моторне паливо з відходів — топ. Відходи тваринництва це взагалі ‘бест оф зе бест’. Маленькі станції не будуть виживати, потрібно будувати більші, потужніші. Виробництво біометану це для сильних аграріїв. В ЄС будуються комплекси потужністю 50МВт. Це навіть не заводи, це цілі комбінати. Взагалі, якщо у вас є багато гною у вас є багато-багато перспектив. Ви можете побудувати установку й перевести весь ваш транспорт на біометан”.
Костянтин Півень (“Летичів Агро”): “У нас все проєктується, все в проєктах, але виробництва ще немає. Побудувати ферму це кілометр санітарної зони. Труби поруч немає, а якщо є, то це, як на мене, справа вже великих біоенергетичних компаній. Це вже зовсім інший бізнес. Тому ми краще збудуємо ще одну ферму, а потім вже навчимося щось робити з молоком, щоб задовільнити місцевих жителів. Тоді може прийдуть великі компанії, скажуть ‘ви нам дайте гній, а ми вам може щось заплатимо’. Тоді думаю це якось заживе. Нині із такими компаніями діалог: ‘тобі треба дати туди гній і силос щоб воно краще працювало’. Тобто виходить я повинен ще рослинний бізнес залучати. Треба щось додати, а в нас нема жому чи якихось ще поживних решток”.
Георгій Гелетуха: “Якщо ми говоримо про біометан, силос додавати не треба. Біометан із силосу — не буде мати екологічний складових, за яку власне платять подвійну ціну за біометан. Можна додавати солому, стебла кукурудзи, але на цей біометан вже вартість буде нижча. Проте якщо 50/50, то економіка гарно працює”.
Після дискусії спікери відповідали на запитання стосовно переробки різних видів відходів, перспективи деяких ідей та установок. Давали рекомендації та ділилися власними роздумами стосовно різних питань виробництва біогазу та біометану, спалювання терводої біомаси та використання дигестату.
Вдячні за фото організаторці Вікторії Пасічник.
