Георгій Гелетуха: «Субсидування» відновлюваної енергетики в Україні
Один із аргументів серед опонентів ВДЕ звучить приблизно так: «Україна зараз фактично субсидує виробників енергії сонця і вітру на суму до 2 мільярдів доларів щороку. Це так званий «зелений тариф». Звідки ці кошти брати?».
Маємо кілька коментарів з цього приводу. Ці закиди можна будо б серйозно розглядати та аналізувати, якби в України наразі будувались хоч якісь інші види нової електрогенерації «без субсидій» (АЕС, вугільна, газова, тощо), а ВДЕ, на відміну від них, вимагали б субсидування. Але за весь час незалежності України в її енергетиці не побудовано жодного нового блоку традиційної електрогенерації. Ми експлуатуємо те, що залишилося ще з радянських часів. Нові потужності електрогенерації побудовано лише у відновлюваній енергетиці – вже понад 9 тисяч МВт із загальними інвестиціями у понад 12 млрд $.
За весь час незалежності України в її енергетиці не побудовано жодного нового блоку традиційної електрогенерації.
Геогій Гелетуха
Чому ж немає інвестицій у традиційну генерацію?
Через хибне уявлення, що інвестор прийде і буде будувати нові потужності під ті тарифи, які існують у нашій моделі ринку електроенергії. Якби цей ринок був повноцінним, то нестача електроенергії або потужностей призводила б до підвищення ціни на електроенергію. І ці підвищені ціни стимулювали б інвесторів будувати нові потужності. Але наш ринок недосконалий — у кожному сегменті встановлено верхні цінові обмеження (price cap). З рівнем цін, що існує наразі, жоден інвестор не зацікавлений будувати жодної нової потужності. Отже, ми приречені експлуатувати ті, що вже відпрацювали по 40-50 років і впевнено крокуємо до енергетичного колапсу.
З рівнем цін, що існує наразі, жоден інвестор не зацікавлений будувати жодної нової потужності.
Георгій Гелетуха
Чому відбувся прорив у відновлюваній енергетиці?
Тому що інвесторів у ВДЕ звільнили від цих правил, встановивши їм чіткий «зелений» тариф і терміни його дії. Інвестори повірили і практично «з нуля» побудували новий потужний сектор електроенергетики. Тому ми принципово не згодні з терміном субсидування щодо ВДЕ. Вважаємо, що «зелений тариф» був абсолютно необхідним механізмом підтримки побудови нової генерації у недосконалій моделі ринку, яку ми маємо. До речі, отримати «зелений тариф» можуть тільки об’єкти введені в експлуатацію до кінця 2022 року, тому для нових об’єктів він фактично завершується. Його місце має зайняти механізм підтримки ВДЕ через аукціони.
Чому ВДЕ – це недорого?
Один із міфів, який розповсюджують противники ВДЕ, стверджує, що відновлювана енергетика занадто дорога. При цьому порівнюють вартість електроенергії від наявної повністю замортизованої вугільної станції, що не відповідає сучасним екологічним вимогам, паливо для якої штучно здешевлене через наявність до 5 млрд грн щорічних державних субсидій у вугільний сектор, з вартістю електроенергії від нової сонячної, вітрової чи біомасової станції. Це некоректне порівняння. Правильним було б порівнювати вартість електроенергії від нової вугільної станції, яка ще не замортизована, відповідає усім екологічним вимогам і працює на несубсидованому вугіллі, з електроенергією від нової електростанції на ВДЕ. Результат порівняння був би зовсім інший — відновлювана енергетика є дешевшою за традиційну. Оскільки відпрацьовані потужності традиційної електрогенерації все одно треба чимось заміщувати, питання має полягати в тому, чи будувати замість них нові вугільні, атомні, газові електростанції, чи нові електростанції на ВДЕ.
Відновлювана енергетика є дешевшою за традиційну
Георгій Гелетуха
Один із очільників Міністерства енергетики в одному із публічних коментарів зазначив, що він підтримує розвиток ВДЕ, але “на ринкових умовах у конкуренції з іншими видами генерації”. Питання тільки у тому, про конкуренцію з якими видами генерації він говорить: з наявними, чи з новими, які потрібно будувати для заміщення відпрацьованих. Якщо мова про конкуренцію з наявними, то жоден блок ні традиційної, ні відновлюваної генерації в Україні побудований не буде, бо від них електроенергія буде дорожчою, ніж від наявних. То що, не будувати нових потужностей? Якщо ж мова йде про конкуренцію з новими станціями – повністю погоджуємось і електростанції на ВДЕ тут абсолютно конкурентні.
Експертні прогнози
Швейцарська компанія Lazard щороку здійснює порівняння вартості енергії від різних видів електрогенерації. Це порівняння показує, що вартість енергії з ВДЕ постійно зменшується, а від традиційної генерації – зростає, і для сонячних та вітрових електростанцій промислового масштабу вона є дешевшою за електроенергію від традиційної генерації. Причому з кожним роком ця різниця на користь ВДЕ тільки зростає. Є також розрахунки фінської компанії Wärtsilä, яка прорахувала спеціально для України сценарії розвитку електроенергетики до 2050 року. Вони показують, що вигідніше будувати нові електростанції на ВДЕ. Сценарій, що забезпечує найдешевшу електроенергію, передбачає частку 83% ВДЕ до 2050 року.
Але якщо всі розрахунки деммонструють перевагу прискореного розвитку ВДЕ, чому досі навіть ті, хто безпосередньо впливає на прийняття рішень в державі, часто продовжують твердити, що розвиток ВДЕ нам «не по кишені»? Напевно, комусь хочеться протягнути ще трішки на оцих «низьких» цінах на електроенергію, ігноруючи необхідність будівництва нових електрогенеруючих потужностей, серед яких ВДЕ є найдешевшими. Чим це закінчиться? Переконані, що повним колапсом енергетичного сектору. Це позиція страуса, який ховає голову в пісок. Чим довше протягнемо на «дешевій» електроенергії, без будівництва нової генерації, тим більшим буде зростання цін потім. Тому позиція добивати наявну енергетичну систему — шлях у безвихідь. Держава має ухвалити стратегічне рішення щодо напряму розвитку нашої енергетики, а інвестори відреагують на нього своїми інвестиційними рішеннями.
Матеріал відображає експерту думку Георгія Гелетухи, голови правління Біоенергетичної асоціації України, члена правління громадської спілки «Global 100 RE Ukraine”
