Біометан у газмережах ЄС: огляд країн-членів та п’яти найбільших ринків біометану ЄС
Для платформи SAF ми підготували огляд на звіт “Як оплачуються витрати на підключення біометану до газових мереж“, проведений компанією Common Futures для Європейської біогазової асоціації (ЕВА).
Метою цього дослідження був аналіз того, як витрати на інтеграцію біометану в газову мережу розподіляються між виробниками та інфраструктурними компаніями в країнах-членах ЄС. У дослідженні проаналізовано різні типи інвестицій, пов’язаних з інфраструктурою, із розбивкою кожного з них на різні статті витрат.
Огляд країн-членів ЄС
В ЄС налічується понад 2 000 000 км газопроводів операторів розподільних мереж. Великі розміри та низький робочий тиск призвели до того, що більшість біометанових заводів ЄС (58%) підключені до розподільних мереж.
Газотранспортна мережа в ЄС має довжину понад 260 000 км. Ця мережа дозволяє транспортувати метан на великі відстані до великих промислових підприємств та підземних сховищ ЄС.
Між країнами не існує стандартизації плати за закачування. Деякі країни вирішили не стягувати таку плату з виробників біометану. Однак не всі обрали цей варіант, оскільки як розвинені, так і нові ринки застосовують плату за закачування в мережу для виробників біометану: у ЄС 9 операторів розподільних та 8 операторів транспортних мереж застосовують плату за закачування.
Висновки з дослідження
Приблизно 60% заводів сьогодні — це біометанові заводи, підʼєднані до газорозподільних мереж. Так, розподіл витрат, як правило, є поширеним явищем, оскільки багато країн мають більший досвід підключення заводів до розподільних мереж, ніж до газотранспортних.
У цьому дослідженні кожен тип приєднання до мережі або модернізації мережі розбитий на ключові компоненти із зазначенням фінансової та операційної відповідальності за кожен компонент.
Методи розподілу витрат, що використовуються, можна описати наступним чином:
- Розділення капітальних та операційних витрат (наприклад, у Португалії, де виробник сплачує капітальні витрати, а оператор ГРМ — операційні витрати).
- Стягнення з виробника регульованого відсотку (наприклад, у Німеччині, де оператор ГРМ сплачує 75% витрат).
- Розподіл витрат на рівні компонентів, коли регулювання вимагає різної фінансової відповідальності за різні компоненти (наприклад, трубопровід “останньої милі” в Нідерландах є інвестицією оператора ГТС).
У дослідженні також аналізується експлуатаційна відповідальність за кожен тип приєднання та компонент, як показано нижче на прикладі приєднань до розподільних мереж у Франції.
Не існує стандартного підходу до розподілу відповідальності за експлуатацію мережевих з’єднань. Трубопровід “останньої милі” та одоризація майже завжди є обов’язком оператора системи. Контроль якості газу та облік — це етапи, які можуть мати змішаний характер, водночас у деяких країнах навіть вимагається, щоб як виробники, так і оператори газових мереж володіли та експлуатували системи контролю якості газу та обліку. Регулювання тиску, як правило, є завданням виробника, особливо коли необхідне стиснення.
Читайте повний матеріал із розділом про п’ять найбільших ринків біометану в ЄС на сьогодні на платформі SAF. Також там ви зможете завантажити сам звіт.
Нагадаємо, що UABIO є партнером платформи сталого агробізнесу SAF.
SAF — це комунікаційний майданчик, який об’єднує стейкхолдерів у галузі агробізнесу та спрямований на встановлення потужних зв’язків між гравцями ринку та запровадження сталих підходів у сільському господарстві. Для цієї платформи наша команда готує перевірену фахову інформацію щодо сектору біоенергетики.
