Виробництво біометану з пожнивних решток: огляд стану та перспектив використання
Пожнивні рештки – це матеріали, що залишаються на полі після збору основної культури (наприклад, солома зернових). Разом із гноєм тварин, вони є найбільшими джерелами сировини для виробництва біогазу у всіх регіонах.
Для платформи SAF ми підготували огляд на один із розділів Аналітичної записки №2: “Виробництво передового біометану з лігноцелюлозної сировини” про стан та перспективи використання пожнивних решток для виробництва біометану.
Потенціал у світі та ЄС-27
Кожна частина світу має значні можливості для виробництва біогазу та/або біометану. Найбільшим потенціалом володіє Бразилія, країни Африки, Китай, Індія та Сполучені Штати. Сформований він за рахунок рослинних залишків, включно із залишками зернових культур, цукрових культур, коренеплодів та бульб, а також із залишками виробництва олії та білку, відходами тваринництва, іншими біологічними відходами та деревною біомасою для термічної газифікації.
Потенціал ЄС-27 у 2030 році оцінено в 41 млрд м3, з прогнозом росту до 151 млрд м3 у 2050 році, якщо буде реалізовано увесь потенціал сталого біометану. Оцінений потенціал для ЄС-27 плюс Норвегія, Швейцарія та Велика Британія становить 45 млрд м3 у 2030 році та 165 млрд м3 у 2050 році.
Виробництво біогазу та біометану в ЄС
Загальне виробництво біогазу та біометану у 2023 році склало 22,1 млрд м3 або 234 ТВт·год енергії. Хоча виробництво біогазу залишається важливим та відносно стабільним, біометан є сегментом ринку, що найшвидше розвивається. Виробничі потужності Європи з виробництва біометану зросли з 5,5 млрд м3/рік у 2022 році до 6,1 млрд м3/рік у 2023 році, та 6,4 млрд м3/рік у першому кварталі 2024 року.
Основні технології виробництва біометану
Дві основні технології виробництва біометану — анаеробне зброджування зі збагаченням біогазу та газифікація. Однак, майже весь біометан у Європі сьогодні виробляється шляхом анаеробного зброджування. Термічна газифікація з синтезом біометану наразі досягла лише демонстраційного рівня. Гідротермічна газифікація перебуває на стадії промислової демонстрації, ініціативи реалізуються в кількох європейських країнах. Потенціал для масштабування обох технологій є великим у середньостроковій та довгостроковій перспективі (2030 рік і далі).
Пожнивні рештки придатні як для анаеробного зброджування, так і для термічної газифікації. Однак у контексті цього дослідження розглядається лише анаеробне зброджування сировини, яке вже комерційно впроваджується у великих масштабах. Разом з тим, у майбутньому при використанні технології гідротермічної газифікації можна буде ще більше розширити спектр сировини, придатної для виробництва біометану, включно з пожнивними рештками.
Читайте повний матеріал із детальнішою інформацією про потенціал до 2040 року та витрати на виробництво на платформі SAF.
Нагадаємо, що UABIO є партнером платформи сталого агробізнесу SAF.
SAF — це комунікаційний майданчик, який об’єднує стейкхолдерів у галузі агробізнесу та спрямований на встановлення потужних зв’язків між гравцями ринку та запровадження сталих підходів у сільському господарстві. Для цієї платформи наша команда готує перевірену фахову інформацію щодо сектору біоенергетики.
