Світ повинен боротися з викидами метану. Біоенергетика пропонує стале рішення — розвиток сектору біогазу
Метан (СН4) – другий після діоксиду вуглецю (СО2) газ, відповідальний за зміну клімату. Сільське господарство, сектор поводження з відходами і енергетика відповідальні за 95% викидів метану. У Європі цей показник ще вище – 98%.
Метанова Стратегія ЄС, спрямована на скорочення викидів метану була ухвалена 14 жовтня 2020 року.
Ключові моменти документа
- Глобальне скорочення емісії метану на 50% протягом наступних 30 років може уповільнити ріст середньої температури на землі на 0,18С до 2050 року.
- Скорочення емісії метану – суттєвий елемент досягнення кліматичної нейтральності ЄС до 2050 року і виконання цілі 2030 року.
Вирішальними у цьому процесі є такі напрями реалізації Стратегії:
- Пропонування обов’язкових вимірювань, звітування та перевірки всіх видів емісії метану в енергетиці.
- Визначення крупних джерел емісії через програму Copernicus (програма супутникового спостереження за Землею, яка координується та керується Єврокомісією).
- Створення міжнародної «обсерваторії» викидів метану, запровадження метанового індексу для забезпечення прозорості.
- Цільова підтримка прискореного розвитку сектору біогазу з використанням сталої сировини, зокрема впровадження пілотних проектів у сільських регіонах.
- Перегляд чинних Директив ЄС, що стосуються звалищ ТПВ, очищення міських стічних вод, поводження з осадом стічних вод.
Крім того, важливими кроками є:
- Підтримка кращих практик і технологій, змін у розведенні та годівлі тварин у сільському господарстві;
- Зобов’язання покращити виявлення та усунення витоків газу в газовій інфраструктурі, зокрема під час виробництва, транспортування та використання.
- На майбутнє розглядається питання розробки законодавства щодо викидів в атмосферу, спалювання, а також стандартів стосовно всього ланцюжка постачання — підтримка ініціативи Світового Банку «Нульове спалювання» (природного газу у процесі нафтовидобутку).
Джерела: Метанова Стратегія ЄС; Звернення Європейської Комісії до Європейського Парламенту, Європейської Ради, Європейського економічно-соціального комітету та Комітету регіонів.
