“Усі війни починаються за енергетичні ресурси, а от за зелену енергетику ніхто не воює”: результати та перспективи ВДЕ від лідерів галузі
9 січня в Interfax Україна відбулася пресконференція, де експерти галузі підбили підсумки відновлюваної енергетики за 2024 рік та поділилися планами, перспективами та можливими проблемами на 2025 рік. Тема пресконференції: Сонце, вітер, біогаз: як “зелена” енергетика допоможе Україні вистояти у 2025 році.
Свою фахову думку висловили:
- Олександр Домбровський, голова правління Global 100% RE Ukraine, президент ПрАТ МХП Еко Енерджи.
- Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України.
- Владислав Соколовський, голова правління Асоціації сонячної енергетики України.
- Андрій Конеченков, голова правління Української вітроенергетичної асоціації.
Просимо вас ділитися результатами галузі ВДЕ за минулий рік та допомогти у вирішенні окреслених експертами проблем, поширюючи цей важливий матеріал.
Залишаємо ключові тези усіх спікерів.
Олександр Домбровський
Для мене 2024 рік характерний тим, що вже всі у владі й за її межами, зрозуміли, що зелена енергетика це не забаганка когось — це дуже серйозний енергетичний інструмент, з точки зору енергетичної безпеки держави.
Ключовий, як на мене, або один з ключових трендів 2024 року, який перейде в 2025 рік — це те, що сьогодні весь український бізнес, всі міста й територіальні громади, почали швидкими темпами створювати свою власну генерацію. Ми розуміємо, що філософія жорстокої централізованої енергетичної системи, яка була створена ще за СРСР, сьогодні, особливо в умовах жорстокої війни, не витримує жодної критики. Вона потребує серйозних кардинальних змін: перехід на нову філософію розподіленої генерації, основа якої — сонце, вітер, біоенергетика.
Ми повинні чітко усвідомлювати, що економічна або бізнес діяльність в умовах війни й в умовах миру — це кардинально різне. Ми бачимо, з якою агресією й ненавистю наш ворог прагне знищити енергетичну інфраструктуру в Україні. Ми усвідомлюємо, що ми не можемо очікувати, що хтось захистить нас на 100% і ми повинні мати свої власні джерела енергії.
Якщо ми підводимо підсумки 2024 року, то ми в МХП побудували й запустили декілька когенераційних систем загальною потужністю 18 МВт. Плануємо в 2025 році продовжити цю роботу, для того аби бути незалежними від ситуації з обстрілами. Хочемо побудувати ще декілька біогазових комплексів і тоді перевести цю когенерацію, що сьогодні працює на природному газі, на біометан.
Також ми побудували в цьому році десь близько 15 МВт сонячної генерації для власних потреб компанії МХП. Думаю, у березні 2025 року ми ухвалимо остаточне рішення щодо будівництва вітропарку 60 МВт в одному з регіонів України. Цілком імовірно, що в 2025 році, ми вже будемо виробляти перший індустріальний зелений водень; і що наприкінці 2025 або на початку 2026 року ми будемо в Україні вже виробляти власний е-метан у достатніх індустріальних обсягах для закачування в мережу й для можливості експорту великим споживачам.
Георгій Гелетуха
2024 рік став досить успішним для розвитку виробництва біометану в Україні. В травні набув чинності закон України про внесення змін до Митного кодексу України щодо митного оформлення біометану, який дозволив експорт біометану в умовах тимчасової заборони на експорт природного газу.
З вересня в Україні запрацював перший біометановий завод групи компаній Vitagro. З листопада запрацював другий біометановий завод компанії “Галс Агро”. На сьогодні ці два заводи закачують біометан в підземні газові сховища України і накопичили там вже понад 1 млн м3 біометану. Тобто у 2024 році Україна виробила перший мільйон кубів біометану!
Ще з позитиву: ТОВ «Газові мережі України» спільно з БАУ підготували, а Регулятор затвердив як додаток до кодексу розродільних газових мереж типову форму технічних умов приєднання біометанових заводів до ГРМ, що позитивно вплине на терміни підключення біометанових заводів до ГРМ.
У 2025 році очікуємо початок виробництва як мінімум ще 5 біометанових заводів і доведення продуктивності виробництва біометану до понад 100 млн м3/рік. Вважаємо, що Україна має створити найкращі в Східній Європі конкурентні умови для інвесторів у біометанові заводи, які будуть компенсувати нинішні ризики воєнного стану і потенційні ризики повоєнного стану. Це вимагає подальшого покращення регуляторного поля. Очікуємо наступні кроки Регулятора, Уряду і Верховної ради України в 2025-му:
- Просимо внести зміни до Кодексу ГТС та встановити нижню межу вищої теплоти згоряння на рівні не вище 10,5 кВт⋅год/м3 (25 °C/0 °C), що буде розповсюджуватись як на біометан, так і на природний газ. Дякуємо Оператору ГТС за підтримку цієї позиції асоціації. Наразі рішення цього питання в руках Регулятора.
- Пропонуємо розробити та затвердити типову форму технічної угоди про умови приймання-передачі біометану газорозподільною системою. Очікуємо погодження наших пропозицій Газмережами, та подальше затвердження їх Регулятором.
- Просимо встановлення ставки нуль гривень екологічного податку за викиди двоокису вуглецю для установок, якими здійснюються такі викиди в результаті спалювання біопалива та виробництва біометану. Необхідність прийняття у другому читанні і в цілому законопроєктів №9596 та №9597 від 09.08.2023, які врегульовують цю проблему.
Взагалі ми бачимо в біометані відповіді на такі тенденції як необхідність розподіленої генерації. Зараз, після зупинки транзиту російського газу через Україну, в нас є два джерела газу: це Полтавська й Харківська області, де видобувається газ; і це підземні сховища на заході України. Із цих двох точок треба забезпечити газом всю Україну. Це логістично непросто. Тому біометан, якщо невеликі заводи були б розповсюджені на території всією країни, значно простіше вирішує проблеми логістики природного газу.
Владислав Соколовський
Сонячна енергетика в 2024 році додала потужності. За нашими оцінками — близько 800-850 МВт встановленої потужності було встановлено минулого року. Цьому сприяло те, що в літку було скасовано ПДВ та мито на імпорт сонячних панелей й іншого обладнання. Відповідно ріст деякий є. Звісно, це не той ріст, який був 2019 року, коли будувалися промислові сонячні електростанції. Однак, все ж, позитивні рухи ми бачимо.
Наші очікування на 2025 рік:
- Подальше зростання встановлених бізнесом нових потужностей сонячних електростанцій, перш за все — системи накопичення (для власних потреб). Водночас будуть використовуватися нові юридичні процеси — це активний споживач та корпоративний PPA.
- У другій половині 2025 року ми очікуємо збільшення кількості проєктів з будівництва промислових сонячних станцій, деякі були анонсовані ще в 2024 році. Активно працюють міжнародні НГО. Міжнародні уряди надають грантові гроші Україні. Відкрито багато проєктів по пільговому кредитуванню. Завдяки цьому збільшується будівництво сонячних електростанцій на об’єктах критичної та соціальної інфраструктури
- Очікуємо більшого проникнення сонячної енергетики в агросектор. Можливо, початок розвитку агровольтаїки, якої зараз в Україні дуже мало.
Для реалізації цих цілей потрібно:
- Відносно невисокі ціни на сонячні панелі.
- Зниження ризиків для інвесторів — обговорюється впровадження механізму страхування ризиків.
- Пільгове кредитування, грантові програми.
- Можливо — зняття прайс-кепів на РДН, на внутрішньодобовому ринку. Це сприятиме розвитку взагалі енергетичного сектору, зокрема ВДЕ.
- Зв’язок з європейським енергетичними ринками й прискорення інтеграції з ЄС.
- Більше застосування юридичних механізмів, на кшталт корпоративного PPA.
- Прагнення бізнесу отримати безпеку та знизити витрати на виробництво енергії.
Думаю, що наступного року сонце, вітер, біоенергетика будуть йти разом. Будемо далі рухатися й надавати країні більше енергобезпеки й можливості для розвитку.
Андрій Конеченков
2024 рік можна назвати як “провальним”, так і “підготовчим” для прискореного розвитку вітроенергетичного сектору України. Протягом минулого року в експлуатацію було введено трохи більше 20 МВт. У той самий час близько 4 ГВт вітроенергетичних проєктів вже готові до реалізації до 2030 року відповідно до Нацплану з ВДЕ, прийнятому в 2024 році.
У чому проблема?
Затяжна криза на вітроенергетичному ринку України, яка триває останніх 5 років, має доволі комплексний характер, який пов’язаний як з неефективністю ринкових механізмів підтримки, так і з регуляторною недосконалістю.
По-перше, для ринку електроенергії досі актуальна проблема заборгованість: борги виросли до 35 мільярдів гривень (показник на середину грудня 2024 року). Зараз ситуація трохи покращилася. Ми очікуємо що вона ще покращиться цього року. Тому що саме наш регулятор НКРЕКП прийняв тариф на передачу, який не буде збільшувати борги у 2025 році.
По-друге, суміжною проблемою є складність залучення фінансування на проєкти.
По третє — провальні аукціони з ВДЕ. Перші аукціони виявилися для вітроенергетики невдалими, бо жодного не було затверджено. До того ж, квота 88 Мвт на вітроенергетику занадто мала. Якщо повернутися до ухваленого Нацплану розвитку ВДЕ, аукціони мають надавати квоти на рівні 800 МВт.
Ще дуже серйозне питання, яке нам треба обов’язково вирішити — це бронювання працівників. Попри те, що прийнято Нацплан жодна девелоперська компанія не належить до критичної інфраструктури. Розглядаються тільки компанії, які сьогодні генерують електроенергію. Однак якщо не буде збережена можливість будівельним компаніям, девелоперам, логістичним компаніям бронювати людей, то просто нікому буде будувати ці нові потужності.
Також ми порушили питання створення окремого державного органу, який би був адвокатом зеленої енергії. У нас сьогодні немає жодного міністерства чи департаменту, який би конкретно займався підтримкою та розвитком “зеленої” енергетики.
Насамкінець, хочу сказати, що всі війни починаються за енергетичні ресурси, а от за зелену енергетику ніхто не воює. Саме тому, що швидше ми будемо розвивати нашу власну енергетику завдяки вітру, біо, сонцю, систем накопичення, то швидше ми будемо більш енергонезалежні й енергобезпечні. Це значно краще, ніж якщо ми будемо повертатися знову до імпорту нафти й газу, я вже не кажу про ядерне паливо.
