Прогноз розвитку ринку ВДЕ в Україні

У 2012-2013 рр. Україна за темпами розвитку використання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) впевнено посідала одну з лідируючих позицій у світі. Але зараз, говорять учасники ринку, привабливість вкладень у відповідні проекти може знизитися практично до нуля. Виною тому і загальна економічна нестабільність, і окупація Кримського півострова, і можлива зміна державної політики щодо “зелених” починань.

Зараз, за словами експертів, у різному ступені готовності перебувають кілька законопроектів, що пропонують зміни діючих “зелених” тарифів і розмірів “місцевої складової” (обов’язкова частка сировини, комплектуючих, послуг і робіт українського походження). Але зводяться вони до озвученої прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком задачі: знизити тарифи в сонячній енергетиці до “вітряних” розмірів. Причому мова йде про зміну тарифікації як для майбутніх, так і для вже діючих сонячних електростанцій (СЕС).

Для порівняння: на квітень 2014 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, для переважної більшості сонячних станцій затвердила тариф у 684,81 коп./кВт·год електроенергії, для вітряків — 166,45 коп./кВт·год , для НАЕК “Енергоатом” — 27,82 коп./кВт·год. Минулого тижня уряд також озвучив пропозицію знизити тариф для СЕС в 1,8 рази. Логіка зрозуміла: зараз Україна просто не в змозі викуповувати “сонячну” електроенергію за такими цінами. Не зайве згадати і те, що розміри “зелених” тарифів для СЕС затверджувалися парламентом в 2009 р. при прямому лобіюванні інтересів бізнес-імперії братів Сергія та Андрія Клюєвих, яким, власне, і належить більшість геліостанцій великої потужності (компанія Active Solar).

Герман Айнбіндер, директор ТОВ “Вінд Пауер” (м. Донецьк; дочірня компанія ТОВ “ДТЕК”; 2 вітропарка; з 2008 р.; 50 чол.), зазначає: “Перегляд “зелених” тарифів ми можемо спостерігати в багатьох країнах. Це викликано як зниженням вартості технологій ВДЕ, так і необхідністю обмеження розвитку проектів генерації з надвисокою нормою прибутковості до економічно обгрунтованих меж. Вартість витрат на будівництво станції безпосередньо впливає на розмір “зеленого” тарифу, і здешевлення таких об’єктів повинно відображатися у державній політиці”.

З такою точкою зору, загалом, згодні й інші фахівці. Але от перегляд ставок заднім числом вони вважають неприпустимим. І справа тут зовсім не в підтримці чийогось бізнесу. “Ретроспективний перегляд тарифу знижує інвестиційну привабливість галузі в цілому. Такі зміни в законодавстві негативно відіб’ються на планах інвесторів”, — продовжує пан Айнбіндер.

Крім того, Ярослав Петров, юрист юридичної фірми “Астерс”, звернув увагу на те, що при розробці та прийнятті таких рішень варто пам’ятати, що мова йде про перегляд умов діяльності для суб’єктів, які “зареєстровані в різних юрисдикціях (країнах), в тому числі і тих, з якими Україна має договори про захист інвестицій”. Іншими словами, ситуація, що склалася призвести до великих позовів до України (наприклад, портфель кредитів Китайської національної групи корпорацій за будівельними матеріалами (СNBM) в будівництво ряду СЕС потужністю близько 1 ГВт на півдні України оцінюється в $ 1 млрд).

Настільки ж категоричний в оцінках і Віталій Давій, президент Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України: “Держава відмовляється від взятих на себе раніше зобов’язань. Це вплине на загальний інвестиційний клімат в Україні і викличе масу судових позовів до держави від іноземних інвесторів. Адже більшість проектів реалізуються ними із залученням кредитних коштів, у разі зменшення “зеленого” тарифу для вже діючих електростанцій з Україною судитимуться на підставі міждержавних угод про захист іноземних інвестицій та Енергетичної хартії”.

Тому, вважає Віктор Андрієнко, керівник департаменту аналітики ТОВ “IBCentre”, вихід – в компромісі, який пропонують учасники ринку: “Якщо є законні претензії до якоїсь компанії, існують законні способи ці претензії пред’явити. Зміна базового для галузі законодавства – не кращий спосіб боротьби з корупцією. Потрібно пам’ятати, що на частку “неклюевскіх” СЕС в Україні припадає близько 100 МВт вже працюючих встановлених потужностей. Це, як правило, невеликі електростанції потужністю 1-10 МВт, що належать десяткам компаній”. Крім того, великі фотовольтаїчні станції розташовані в окупованій АР Крим, та оплату їх електроенергії Україна зараз повністю припинила.

А ось тариф для СЕС, які будуть будуватися, на думку пана Андрієнко, дійсно переглянути варто. При цьому слід враховувати, що, згідно з чинним законодавством 1 липня набирає чинності вимога про 50%-ву “місцеву складову” (зараз — 30%) для проектів СЕС, яка сама по собі може заблокувати галузь: занадто багато чого доводиться зараз імпортувати. Учасники ринку пропонують внести одночасно дві зміни до Закону “Про електроенергетику”: скасувати вимогу щодо “місцевої складової” і знизити “зелений” тариф для СЕС до 22-25 євроцентів за 1 кВт·год в еквіваленті (тобто більш ніж у 2 рази).

При цьому можна передбачити деякий підвищувальний коефіцієнт для компаній, які все-таки будуть дотримуватись вимог “місцевої складової”. “У будь-якому випадку необхідно сідати і домовлятися, залучати міжнародних експертів для перевірки справедливості розрахунків, наданих учасниками ринку”, — резюмує пан Андрієнко.

Повний текст статті доступний за посиланням.