Система аукціонів у 2020 році – як біоенергетиці уникнути загроз?
5 грудня відбулася пресконференція, під час якої провідні експерти у сфері біоенергетики висловили свої думки щодо цього питання.
Система аукціонів – це державна система підтримки відновлюваних джерел енергії, запроваджена у 2019 році. На аукціоні проєкти ВДЕ отримують тариф на електричну енергію від держави на 20 років. Це означає, що держава зобов’язується купувати електричну енергію в обсязі (Вт) і ціні (євроцентів/кВт•год), яка визначена на аукціоні, протягом 20 років після аукціону.
Чому це система підтримки?
Передбачений довший термін підтримки, аніж регламентований чинним “зеленим” тарифом. “Зелений” тариф діє до 2029 року, а за аукціонною системою підтримки тариф можна отримати на 20 років.
Чому ринок та іноземні інвестори позитивно оцінили систему аукціонів?
- Стабільність.
- Прогнозованість.
- Можливість укладати довготермінові контракти.
Передбачено, що аукціони відбуватимуться два рази на рік. Перший вже запланований у квітні 2020 року. Організатором аукціону буде держава в особі державного підприємства «Гарантований покупець».
Чи є загроза для проєктів з біопалива?
Поки що остаточної інформації про час проведення та умови аукціонів немає. Проте є попередня інформація, що квоти для інвестиційних проєктів на біопаливі та біогазі можуть бути прийняті у розмірі 50 або 100 МВт.І той, і той сценарій абсолютно не відповідають сучасним умовам ринку та не сприяють розвитку біоенергетики в Україні.Чому?
Пояснюють експерти:
Максим Лебедєв, член ради Європейсько-українського енергетичного агентства, партнер GOLAW:
«Вже є компанії, які готові брати участь в аукціонах у квітні 2020 року. Але є два невирішені державою питання, які ставлять все під загрозу: відсутність квот та відсутність вторинного законодавства. І немає інформації, коли вони будуть вирішенні.Пілотні аукціони, які мали проводитись у 2019 році, проведені не були. Тому старт нових аукціонів у 2020 році – під певною загрозою. Прохання від членів Європейсько-українського енергетичного агентства – найближчим часом вирішити ці два питання».
Майкл Рузенфорд, директор з розвитку Хмельницької біопаливної електростанції – член UABIO:
«Хмельницька біопаливна електростанція – це проєкт із інвестиціями понад 200 млн доларів, 450 робочими місцями та енергопостачанням для 82 000 домівок. Проєкт на 46 МВт ел. потужності. Паливо: відходи виробництва зерна кукурудзи, пшениці. Еквівалент від спалювання 35 млн галонів бензину – така кількість вуглецю не потрапить в атмосферу після будівництва Хмельницької біопаливної ТЕС.Але ми не можемо розпочати цей проєкт. Із теперішніми прогнозами визначених цілей щодо рентабельності не досягнути. Переважно через систему квот. Також нас дуже хвилюють можливі ретроспективні законодавчі зміни. Це неприпустимо для інвестицій.Ми зацікавлені брати участь в аукціонах і сподіваємося, що це забезпечить справедливу ринкову ціну, стабільну систему та інвестиційну привабливість. Ми закликаємо уряд, міністерства та парламент сприяти використанню повного потенціалу біомаси в Україні».
Гелетуха Георгій, голова правління Біоенергетичної асоціації України:
Чому рентабельність великих біоенергетичних проєктів на біомасі та біогазі під загрозою у разі затвердження квот у розмірі 50 чи 100 МВт на рік?
Згідно з прогнозами, квоти для проєктів на біомасі, біогазі становитимуть 50 або 100 МВт на рік. При цьому діє умова, що одна компанія не може претендувати на більше, ніж 25% від цієї квоти.
Давайте подивимося на варіанти отримання тарифу для станції на біопаливі у 26 МВт електричних.
Такі проєкти вже існують та планують старт у найближчі роки. Це Хмельницька біопаливна ТЕС (46 МВт електричних) на агробіомасі, компанія Kernel (60 МВт електричних) на лушпинні соняшника та компанія МХП (24 МВт електричних) на біогазі.
Варіант 1. Взяти участь в аукціоні та отримати тариф на 20 років.
Наприклад, будуть прийняті квоти для біоенергетики 100 МВт на рік. Це означає, що одна компанія може отримати тариф максимум на 25 МВт. Якщо потужність проєкту більша, він не зможе отримати тариф на повну свою потужність і тоді проєкт є нерентабельним.
Якщо на аукціоні компанія не отримає тариф на повну електричну потужність, реалізувати такий проєкт просто невигідно, як і взагалі брати участь в аукціонах.
Варіант 2. Не брати участі в аукціоні, а отримати “зелений” тариф до 2029 року.
Проєкти з потужністю >25 МВт ел. на біомасі чи біогазі, зазвичай, будуються до трьох років. Тобто, якщо будівництво розпочнуть у 2020 році, його завершать у 2023 році. У компанії буде 7 років, щоб повернути інвестиції, а цього недостатньо. Тобто отримувати “зелений” тариф компанії теж невигідно.
Як бути?
Три шляхи забезпечення рентабельності для великих біоенергетичних проєктів:
- Підняти “зелений” тариф – малоймовірний сценарій.
- Продовжити термін дії “зеленого” тарифу для біомаси та біогазу до 2035 року – реальний сценарій.
- Підвищувати квоти мінімум до 200 МВт на рік – реальний сценарій.
