Чому “зелений” тариф не стимулює запуск нових електростанцій на біогазі

 З 1 квітня 2013 р., згідно зі змінами до Закону України “Про електроенергетику” щодо стимулювання виробництва е / е з альтернативних джерел енергії “, нові проекти з вироблення електроенергії з біогазу можуть розраховувати на встановлення для них” зеленого “тарифу. Такі проекти повинні відповідати вимогу щодо місцевої складової – у вартості проектів, запущених з 1.01.14 р., не менше 30% мають становити товари та послуги українського походження, а з 1.01.15 р. ця частка збільшується до 50%.

Історія біогазових установок в Україні почалася в 1965 році з будівництва біогазової установки на Бортницькій станції аерації. Надалі біогазові установки були встановлені на таких підприємствах, як “Запоріжсталь”, “Агро Овен”, “УМК” і т.д.

З’явилися і установки по збору т.зв. звалищного біогазу (landfill gas) – на Львівському, Маріупольському, Запорізькому, Луганському та Київському та ін полігонах ТПВ.

Тим не менш, до цих пір кількість біогазових установок на різних видах сировини невелике, і причина тому – відсутність донедавна державної підтримки таких проектів, і, як наслідок, тривалий термін їх окупності.

Для окупності проекту істотною є можливість вигідно продавати вироблювану е / е, а не просто економити за рахунок більш раціонального використання власних ресурсів. На відміну від сонячних і вітрових електростанцій, біогазові проекти такої можливості довгий час не мали.

У квітні 2009 р. був прийнятий закон, що надає можливість “альтернативним” електростанціям, що виробляють е / е з поновлюваних джерел, продавати її за пільговими підвищеними ставками (“зеленими” тарифами). Біогазові установки не потрапили під дію цього закону через нечітке визначення поняття “біомаса”.

На початку жовтня 2011 р. Верховна Рада прийняла Закон “Про внесення змін до статті 171 Закону України” Про електроенергетику “. Закон мав удосконалити систему тарифоутворення на е / е, що виробляється з біогазу, і встановити для неї коефіцієнти” зеленого “тарифу.

Зокрема, для е / е, отриманої з рослинної і тваринної сировини, а також органічної частини відходів, був передбачений коефіцієнт 2.7. Однак Президент ветував цей Закон, посилаючись на розрахунки Інституту відновлюваної енергетики України, згідно з якими після 2017 р. собівартість е / е з біомаси рослинного, тваринного походження та ТПВ буде в сім разів вище, ніж собівартість “вітрової” е / е.

Таким чином, залучати інвестиції у сферу, завідомо нерентабельний після закінчення дії “зеленого” тарифу, стане недоцільно.

В кінці 2011 р. учасники ринку альтернативної енергетики, серед яких був і науково-технічний центр “Біомаса”, направили на ім’я Президента відкритого листа з проханням скасувати вето і ухвалити закон із запланованими поправками.

У листопаді 2012 р. Верховна Рада прийняла Закон № 5485-VI “Про внесення змін до Закону України” Про електроенергетику “щодо стимулювання виробництва е / е з альтернативних джерел енергії”, що передбачає введення “зеленого” тарифу на е / е, одержувану з біогазу і складових твердих побутових відходів (ТПВ), що підлягають біологічному розкладанню.

Закон встановив коефіцієнт “зеленого” тарифу для е / е з біогазу на тому ж рівні, що і для твердої біомаси (пеллети, брикети) – 2.3. Право продавати е / е за “зеленим” тарифом отримають компанії, що запускають свої біогазові установки після 1.04.13 р.

Незважаючи на те, що виробники е / е з біогазу нарешті отримали право на встановлення їм “зеленого” тарифу, особливого пожвавлення на ринку це не викликало. “Дали занадто мало і занадто пізно”, – вважає експерт UNIDO Микола Кобець.

На думку експертів, у Законі № 5485-VI міститься ряд критичних помилок, які роблять практично неможливим встановлення “зеленого” тарифу для проектів з вироблення електроенергії з біогазу. Мабуть, найбільш повний розбір їх здійснено біоенергетичних асоціацією України (БАУ), яка наприкінці минулого року підготувала кілька аналітичних записок, в яких виклала бачення загальної ситуації з розвитком сектора.

Як зазначено вище, “дали занадто мало”. На думку БАУ, необхідно повернути коефіцієнти “зеленого” тарифу для е / е, виробленої з біогазу та побутових відходів, передбачені версією законопроекту, прийнятій у першому читанні 3.07.12 р. – відповідно, 2.7 і 3.0. Тільки тоді можна говорити про реальні терміни окупності біогазових проектів.

Крім того, необхідно повернути дане в цій версії визначення терміну “біомаса”, відповідне директиві ЄС, що включає як відходи, так і продукти лісового та сільського господарства і т.д. У Законі слово “продукти” опущено, що вивело з-під дії Закону найпоширеніші види біомаси, в тому числі дрова, тріску та іншу сировину для ТЕЦ / ТЕС на біомасі, а також силос кукурудзи як сировина для біогазових установок.

За матеріалами порталу “Енергетика України”