Перспективи виробництва і споживання відновлюваних газів в Україні — підсумки та матеріали онлайн-семінару

30/09/2020
1 309

29 вересня відбувся онлайн-семінар “Перспективи виробництва і споживання відновлюваних газів в Україні”.

У заході взяли участь близько 100 фахівців сфери біоенергетики, серед яких представники бізнесу, агрокомпаній, асоціацій, законодавчої та виконавчої влади, громадських організацій в енергетиці, науковці, представники фінансових установ, інвестори, а також підприємці, які цікавляться питаннями виробництва і споживання відновлюваних газів. Долучилося до перегляду в прямому ефірі понад 1300 осіб, що свідчить про неабияку актуальність теми.

Спікери: Ярослав Демченков – заступник Міністра енергетики України, Кирило Томляк – менеджер Програми ЄБРР, Юрій Шафаренко – заступник Голови Держенергоефективності, Георгій Гелетуха – голова правління UABIO, Олександр Домбровський – голова правління Global 100RE UA, президент МХП Еко Енерджи, Юрій Епштейн – директор ТОВ «Аккорд», Павел Станчак – заступник генерального директора Оператора ГТС, Микола Каденський – начальник управління розвитку мережі Оператора ГТС, Олександр Рєпкін – президент Української водневої ради, Євгенія Жоголєва – менеджер з інновацій компанії ДТЕК.

Організатори: Біоенергетична асоціація України, Європейський банк реконструкції та розвитку, проєкт REGATRACE “Торгівля відновлюваними газами в Європі”, Громадська спілка Global 100RE UA, Оператор газотранспортної системи України.

Онлайн-семінар відбувся за підтримки проєкту REGATRACE “Торгівля відновлюваними газами в Європі” програми Horizon 2020 та програми ЄБРР та GEF «Україна: Сталі інновації у ланцюжку створення вартості в біоенергетиці».

Думки від спікерів:

Ярослав Демченков, заступник Міністра енергетики України: «Україна має оперативно переглядати свою політику та адаптувати її до нових кліматичних та енергетичних викликів, щоб у найближчі роки не втратити тенденцію сталого розвитку і конкурентоздатність економіки. Ми прагнемо зробити енергетичну систему безпечною, конкурентоздатною та стабільною відповідно європейського зеленого курсу. Природний газ сьогодні посідає друге місце у товарній структурі імпорту України після нафти та нафтопродуктів. Об’єктивно, саме розвиток біоенергетики спрятиме заміщенню природного газу, зниженню імпортозалежності та зміцненню економіки держави. Загальний потенціал заміщення газу біоенергетикою сягає 37 млрд м3 у рік.»
Юрій Шафаренко, заступник Голови Держенергоефективності: «Ми дуже імпортозалежна держава. У 2019 році ми імпортували 14 млрд м3 природного газу — в коштах це близько 2,3 млрд доларів. Із 37 млрд м3 загального потенціалу заміщення природного газу за рахунок власних ресурсів біометан сягає 7,8 млрд м3, енергетичні культури — близько 20 млрд м3, а відходи сільськогосподарських культур — 9,3 млрд м3. Навіть половини цього потенціалу достатньо, щоб замістити наш імпорт за рахунок внутрішнього виробництва. Саме тому у цьому році ми активно працювали над усуненням бар’єрів у розвитку біоенергетики. Були запропоновані законопроєкти щодо розвитку біометану; щодо розвитку рідких біопалив на транспорті; щодо вирощування енергетичних культур; а також щодо звільнення біопалива від податку на СО2. Звичайно, у подальшому також має бути розроблена державна стратегія як для розвитку ринку біометану, так і водню.»
Юрій Епштейн, директор ТОВ «Аккорд»:«Зелений» водень можна виробляти з біомаси. Джерелами сировини для виробництва біоводню є сфери, яким характерне утворення великої кількості органічних відходів, тобто сільське господарство, промисловість (переважно харчова), відходи, полігони ТПВ, а водоочисні споруди. Як на мене, найбільш зрозумілими і доступними є декілька технологій виробництва біоводню. Метод темнової ферментації схожий на те ж анаеробне зброджування біомаси. Наразі вже в Україні авторитетні світові компанії пропонують технологію плазменної газифікації біомаси для отримання водню з твердих побутових відходів. Ще одна технологія, за якою у світі виробляється 95% усього технічного водню, — метод парового риформінгу біометану, попередньо отриманого з біогазу шляхом збагачення та очистки. Саме цей метод є для нас найбільш цікавим і перспективним. Також є метод виробництва біоводню шляхом електролізу води з використанням стабільної енергії біогазового комплексу.»
Павел Станчак, заступник генерального директора Оператора ГТС: «Використання біоенергії, водню, біогазу тощо, є чи не найважливішим питанням у Європі. Зрозуміло, що з точки зору мережі, яка сьогодні транспортує природний метан, біометан та синтетичний метан є найбільш прийнятними для мережі. Фактично нічого не потрібно змінювати. Так, підключення до системи є дуже дорогим для інвестора, проте тут Оператор може застосувати спеціальний режим підключення для відновлюваних газів. Нам як Оператору ГТС треба бути готовими до використання біометану та водню. Ми вбачаємо свою роль у поєднанні мереж і виробників. Тому що на сьогодні ми також маємо пені можливості зберігання в трубі, і це дозволяє бути важливим елементом у цьому процесі.»
Євгенія Жоголєва, менеджер з інновацій компанії ДТЕК: «Крім проголошених стратегій, високі ставки на водневі технології та інвестиції з боку різних країн, є ще бізнес-сторона, яка демонструє драйвери розвитку не тільки з боку політичної волі, а й з позиції бізнесу. Інвестиції в світі зросли у понад 2,5 разів на встановлену потужність електролізерів — від 3,5 ГВт до 8,2 ГВт. 57% цих потужностей розташовані в Європі. Це відбулося за короткий проміжок часу. Чому так? Тому що технологічний розвиток та виробництво акумуляторів та сховищ енергії з часом з Європи перемістилися в Китай, і на сьогодні європейська стратегія — не допустити цього з біоводнем. На сьогодні більшість великих світових компаній ставлять перед собою цілі з декарбонізації максимум до 2035 року. Найбільші гравці нафтової промисловості інвестують у водень. Показником також є розвиток стартапів у цій сфері. Крім того, був створений фонд HydrogenOne Capital розміром у 315 млн доларів, він буде запущений в кінці 2020 року з головним пріоритетом інвестування тільки в «зелений» водень.»

Кирило Томляк, менеджер програми ЄБРР: «Програма «Сталі інновації у ланцюжку створення вартості в біоенергетиці» нараховує близько 55 млн доларів, які розподілені між чотирма компонентами програми: політичний діалог, цільова технічна допомога, інвестиції, управління знаннями. Політична складова передбачає розробку дорожньої карти та плану дій розвитку біоенергетики. Завдання полягає в тому, щоб зрозуміти, за рахунок чого і технічно, і регуляторно можна досягнути реалізації значного потенціалу галузі. На сьогодні виробництво біогазу в Україні становить 150 млн м3, питання в тому, як наростити цей потенціал. Це і технічне питання, яке полягає в технології, і регуляторне, що передбачає запровадження додаткових стимулів для бізнесу.»

Георгій Гелетуха, голова правління UABIO: «Біометан — це відновлюваний аналог природного газу, який є потужним засобом декарбонізації економіки. Як сировина для виробництва біогазу та біометану використовуються фактично будь-які органічні речовини. Загалом можливі дві технології: анаеробне зброджування біомаси з отриманням біогазу, а також його подальше очищення від СО2 до біометану, який подається у мережу, на транспорт чи споживачам; і друга технологія, яка мало згадується, проте, на нашу думку перспективна, це термічна газифікація біомаси, тобто деревні види біомаси під температурою за відсутності кисню трансформують у горючі гази, які доводять до якості біометану. За даними організації Gas for Climate, загалом потенціал виробництва біометану в ЄС для заміщення природного газу сягає 120 млрд м3. При цьому внесок водню та біометану різний в залежності від секторів економіки. Біометан переважатиме в опаленні будівель та на транспорті, а водень — у виробництві електроенергії та в промисловості.»
Олександр Домбровський, голова правління Global 100RE UA, президент МХП Еко Енерджи: «Тема, яку ми з вами обговорюємо, має два ключових аспекти: енергетичний ресурс, який ми будемо використовувати всередині країни, та енергетичний ресурс, який ми хочемо виробляти для експорту в країни ЄС. Це принципова позиція, тому що інфраструктура достатньо складна: це системи очистки і підготовки біометану, який має відповідати жорстким європейським критеріям, а також логістика цього біометану для того, щоб закачати його в трубу. І закачувати газ в трубу локального споживання та у транзитну трубу — завдання різні. Підходи до менеджменту в біогазі також можуть бути різними: від спрощених технологій, де є питання до якості, до глибоких технологічних та інноваційних рішень, які є принциповими, якщо ми говоримо про біометан та «зелений» водень.»
Микола Каденський, начальник управління розвитку мережі Оператора ГТС: «Ми розуміємо, що головне питання, пов’язане з впливом традиційної викопної енергетики, трохи змістилося. Якщо раніше нафтогазові компанії розглядалися як частина проблеми з навколишнім середовищем, то зараз вони розглядаються як перспективні учасники вирішення цього питання. Тому що без цього досвіду, ліквідності, великих інфраструктурних активів перехід до низьковуглецевої економіки неможливий. Наше бачення енергетичної системи майбутнього та ролі в ній оператора ГТС полягає в оцінці повного за вартістю способу декарбонізації системи та визначенні ролі і цінності газу для досягнення цієї мети. Планується, що газові мережі будуть ефективно та безальтернативно використовуватися для поєднання секторів електроенергетики та газу і забезпечення споживачів чистою енергією.»
Олександр Рєпкін, президент Української водневої ради: «Біоводень в жодному разі не є конкурентом для інших відновлюваних газів. Водень є партнером для інших газів. Водневі технології дозволять здійснити великомасштабну ефективну інтеграцію джерел відновлюваної енергії. Що ми маємо зараз? Наша енергетична система, на жаль, не може в певних регіонах прийняти об’єкти ВДЕ, тому що технічні можливості обмежені та не завжди можуть бути збалансовані відновлювані джерела. Та зараз на етапі технологічної революції ми переходимо до абсолютно нового енергоносія, який може зіграти визначну роль в розподіленні енергії між галузями економіки будь-якої країни та різними регіонами, відповідно збалансувати систему. Також ми можемо використовувати водневі технології як буферний елемент для накопичення енергії, бо енергія сонця та вітру потребує балансування.»