Рідкі біопалива: біоетанол та біодизель
Одним із напрямів використання біомаси є її переробка у рідке біопаливо: біодизель та біоетанол.
Біоетанол – це паливо для транспорту, виготовлене з біомаси або спирту етилового-сирцю.
Біодизель – це паливо для транспорту, виготовлене із рослинних олій або тваринних жирів.
Україна має необхідні умови для виробництва рідких біопалив як за земельними ресурсами і рослинним потенціалом, так і за наявністю власних виробничих потужностей.
Стан ринку
За даними Держенергоефективності України, виробництво біоетанолу у 2017 р. становило 47,01 тис. т н.е., у 2016 р. – 38,4 тис. т н.е. Виробництво біодизельного палива у 2016-2017 рр. не було зафіксовано.
Біоетанол
В Україні налічується близько 20 виробників біоетанолу загальною потужністю понад 300 тис. т/рік, але діють з них лише 8 підприємств загальною потужністю 128 тис. т/рік.
Сировиною для виробництва біоетанолу першого покоління в Україні можуть бути такі цукровмісні культури як цукровий буряк, цукрове сорго, а також зернові культури, зокрема кукурудза, значні обсяги якої щорічно експортуються для переробки у біоетанол.
Біодизель
В Україні побудовано 14 біодизельних заводів загальною потужністю 300 тис. т/рік, які фактично простоюють. Крім того, є близько 50 менших підприємств, здатних виробляти до 25 тис. т біодизелю на рік. Достовірної інформації про фактичну діяльність цих підприємств немає. Зустрічаються приклади індивідуального виробництва біодизелю для власного споживання, при цьому як сировина може використовуватися некондиційна олія або жири.
На сьогодні сектор рідких біопалив України перебуває у стані стагнації через відсутність послідовної державної політики та механізмів стимулювання
Позиція UABIO
Потенціал ринку
Потенціал отримання рідких моторних біопалив першого покоління в Україні оцінюється у 310 тис. т н.е./рік біодизелю і 590 тис. т н.е./рік біоетанолу (за даними 2017 р.).
Згідно з Національним планом дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року, частка відновлюваної енергії у транспортному секторі має становити 10% у 2020 р. При цьому очікуваний обсяг споживання біоетанолу/ЕТБЕ сягає 320 тис. т н.е., біодизельного палива – 70 тис. т н.е. у 2020 р.
Протягом останніх 20 років в країні було розроблено і затверджено декілька відповідних програм, у тому числі, Програма «Етанол» (2000 р.), Програма розвитку виробництва дизельного біопалива (2006 р.), але їх виконання не було успішним.
Передумови розширення обсягів виробництва біоетанолу
Існують об’єктивні передумови для значного розширення обсягів виробництва біоетанолу.
- По-перше, незавантажені цукрові та спиртові заводи можуть започаткувати виробництво біоетанолу як достатньо прибутковий бізнес-проект з терміном окупності 5-6 років (IRR>20%).
- По-друге, за певних умов (сировина – меляса, теплова енергія з біомаси використовується у виробничому процесі та ін.) біоетанол першого покоління може задовольнити вимоги по скороченню викидів СО2 Директиви RED II – 60% для установок, введених в експлуатацію з 06.10.2015 по 31.12.2020.
Бар’єри
В Україні виробництво біоетанолу та біодизелю, на жаль, так і не набуло широкого розвитку.
На сьогодні сектор моторних біопалив України перебуває у стані стагнації через відсутність послідовної державної політики та механізмів стимулювання. Погіршує ситуацію великий акциз на біодизель (106 євро/1000 л) та податковий вексель на повну ставку акцизу, необхідний при транспортуванні біоетанолу.
В Україні є великий потенціал лігноцелюлозної біомаси, доступної для виробництва рідких біопалив другого покоління
Позиція UABIO
Позиція UABIO
В Україні є сенс активно розвивати виробництво і споживання рідких біопалив вже 2-го покоління. З одного боку, це потребує великих зусиль і капіталовкладень, але, з іншого боку, це запорука виконання обов’язкових критеріїв сталості для біопалив та інвестування у «зелене» майбутнє країни.
У країні є великий потенціал лігноцелюлозної біомаси, доступної для виробництва таких видів біопалив. На сьогодні потрібно вдосконалити законодавчу базу і на державному рівні стимулювати підтримку науково-практичних робіт, спрямованих на здешевлення відповідних технологій.
