Бачення розвитку українського сектору біогазу/біометану
Презентуємо бачення розвитку українського сектору виробництва біогазу/біометану, яке стане базисом для дорожньої карти реалізації планів та цілей.
Розробка бачення та дорожньої карти щодо розвитку біогазу/біометану є частиною проєкту REGATRACE – загальноєвропейського проекту, що фінансується Європейським Союзом. Біоенергетична асоціація України (UABIO) є партнером Європейською біогазової асоціації у цьому проєкті.
Нагадаємо, на сьогодні країни ЄC у межах «Зеленої» Угоди (Green Deal) однією із цілей розвитку енергетики встановили зменшення використання природного газу до 2050 року із заміщенням його відновлюваними газами (біометан, водень тощо). Україна має значний потенціал для участі у цьому процесі.
Середньорічне зростання біогазового сектору в Україні у 2017-2019 роках становило 65%, однак перспективи подальшого розвитку неясні через обмежену привабливість зеленого тарифу на електроенергію. За оцінками експертів UABIO, виробництво біогазу може становити 1,45 млн т н.е. (17 ГВт∙год) вже в 2035 році, це можливо за умови прийняття чіткого плану дій.
Ситуація в Україні
Згідно з дослідженнями UABIO економічний потенціал виробництва біогазу/біометану в Україні з використанням технології зброджування оцінювався в 2018 р. в 6,8 млрд м3 метану. Потенціал охоплює біогаз з відходів та побічної продукції АПК (2,8 млрд м3), біогаз, що може бути зібрано на полігонах та звалищах ТПВ та отримано з промислових та комунальних стічних вод (1,0 млрд м3), та біогаз з силосу кукурудзи АПК (3,0 млрд м3).
Експертні оцінки показують, що у 2050 році потенціал виробництва біогазу/біометану може зрости до 17 млрд м3. Суттєве збільшення потенціалу біогазу/біометану може статися за рахунок росту промислового виробництва, розширення сировинної бази для виробництва біогазу (пожнивні рештки), укрупнення тваринницьких підприємств та переходу від захоронення ТПВ до використання технології механіко-біологічної обробки.
Варто зазначити, що за даними НАК «Нафтогаз України» загальне споживання природного газу в Україні за підсумками 2019 року склало 29,8 млрд м3, із них 14.3 млрд м3 (48%) було імпортовано. Тому максимальне можливе використання наявного потенціалу виробництва біогазу/біометану є одним із засобів забезпечення енергетичної безпеки країни.
Є нагальна потреба у визначенні довгострокових цілей. Терміново необхідні офіційні цілі національного виробництва біогазу, принаймні, до 2035 року та довгостроковий пакет національних стимулів.
Позиція UABIO
Український біогазовий сектор повинен бути міцно інтегрований до сучасних енергетичних систем та мереж. Крім того, сектору слід закріпити свій внесок у діяльність з переробки поживних речовин та брати участь в досягненні національної цілі зменшення викидів парникових газів.
Пропозиції UABIO
- Запровадження субсидій та інших засобів підтримки для покращення прибутковості сектору.
- Запровадження стимулів для збільшення попиту на кінцеву продукцію.
- Використання можливостей української ГТС, яка пов’язана з ГТС європейських країн, для фізичного або віртуального експорту біометану на ринок ЄС (у довгостроковій перспективі).
- Розробка передбачуваних та довгострокових схем стимулювання для ефективного залучення інвестицій.
- Розробка українського реєстру виробництва та використання біометану.
- Співпраця з подібними реєстрами країн ЄС для продажу біометану іншим країнам з обміном гарантій (сертифікатів) його походження (GoO).
Дорожня карта розвитку сектору біогазу/біометану
Це презентоване бачення розвитку сектору передбачає пошук та закріплення довгострокових дій. Наступний етап – створення дорожньої карти, що розпочато у листопаді 2020 року.
Дорожня карта буде включати рекомендації щодо законодавчих та ринкових змін, а також заходів, що спрямовані на досягнення необхідного розвитку виробництва, торгівлі та споживання біометану.
Запрошуємо до обговорення серед усіх зацікавлених сторін, зокрема:
- Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України;
- Міністерство енергетики України;
- Міністерство розвитку громад та територій України;
- Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України;
- Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
- Оператора газотранспортної системи України;
- Представників приватного бізнесу та громадськості.
