Матеріали Онлайн-семінару “Огляд кліматичних дій та переходу до сталої енергетики в Україні”
18 листопада відбувся онлайн-семінар “Огляд кліматичних дій та переходу до сталої енергетики в Україні” в межах виконання проєкту “Громадянське суспільство за сталу енергетику – від місцевого до національного рівня у Східній Європі (SELNEE)”.
Загалом до участі у семінарі шляхом безпосередньої участі на онлайн-платформі та в режимі перегляду онлайн-трансляції у реальному часі долучилося понад 1700 зацікавлених осіб, серед яких представники влади, громадянського суспільства, бізнесу та наукової сфери.
Організатори: Агентство з відновлюваної енергетики, Біоенергетична асоціація України, Громадська спілка Global 100RE UA, Міжнародна мережа сталого розвитку INFORSE-Europe
В онлайн-семінарі взяли участь Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Ірина Ставчук, заступник Голови Держенергоефективності України Юрій Шафаренко.
Крім того, голова правління UABIO Георгій Гелетуха публічно представив бачення Біоенергетичної асоціації України щодо ключових положень Дорожньої карти розвитку біоенергетики в Україні до 2050 року.
Дорожня карта розвитку біоенергетики в Україні до 2050 року: бачення UABIO
Програма семінару включала виступи представників громадянського суспільства присвячені питанням переходу України до сталої енергетики. Під час онлайн-семінару представники інститутів громадянського суспільства зробили спільну заяву до Кабінету Міністрів України на чолі з Прем’єр-Міністром України Денисом Шмигалем щодо необхідності розробки і затвердження національного Green Deal.
Думки спікерів:
- Дмитро Кулеба, Міністр закордонних справ України: Сталий перехід української енергетики у нову реальність — це елемент зовнішньої політики. Дуже важиво, щоб ми побудували всередині країни цю синергію усіх причетних органів влади, експертиів і громадянського суспільства для того, щоб забезпечити цей перехід. Успіх “зеленого” енергетичного переходу України — це не лише внутрішньополітичний та внутрішньоекономічний успіх, а й зовнішньополітичний імідж України.
- Юрій Шафаренко, заступник голови Держенергоефективності: Нам треба поступово відмовлятися від імпорту енергетичних ресурсів, оскільки Україна може забезпечувати себе необхідними і відновлюваними енергоресурсами. Такі три напрями як вирощування енергетичних рослин, відходи сільського господарства та біометан мають енергетичний потенціал, який перевищує весь теперішній імпорт природного газу в Україну. Відповідні законопроекти щодо стимулювання розвитку цих напрямків, зараз проходять погодження з іншими міністерствами. Закликаю всіх зацікавлених в ухваленні зазначених законопроектів надавати свої листи підтримки, які необхідні для їх погодження у Міністерстві фінансів України.
- Кирило Томляк, менеджер програми ЄБРР: Ціль України щодо скорочення викидів парникових має бути достатньо амбітною, але із врахуванням реалістичності тих зобов’язань, які ми можемо на себе взяти. Але в нас є спроможність і всередині національного визначеного внеску (НВВ) і політики, яка має бути спрямована на реалізацію цього НВВ, пріорітет має надаватись тим секторам, які не тільки скорочують викиди ПГ, але й досягають інших цілей сталого розвитку.
- Олександр Дячук, пров. н.с. Інституту економіки та прогнозування НАН України: На сьогодні Міжурядовою групою з питань зміни клімату розроблено чотири основних сценарії скорочення викидів парникових газів у межах оновлення національно визначеного внеску України: базовий (часткове впровадження діючого законодавства без структурних змін в енергетиці та економіці); референтний або сценарій поточної політики (у разі, якщо ми виконаємо не зобов’язання перед ЄС, а свої внутрішні зобов’язання, тобто повна імплементація вже розробленого законодавства, у тому числі Енергетичної стратегії); сценарій кліматично нейтральної економіки (який би відповідав Паризькій угоді, тим напрямам і розвитку, які відбуваються зараз в ЄС); а також комбінований сценарій (передбачає досягнення Україною кліматичної нейтральності у 2070 році).
- Оксана Алієва, координаторка програми «Зміна клімату і енергетична політика» Фонду ім. Г. Бьолля, Бюро Київ—Україна: Саме розподілена відновлювана енергетика здатна задовольнити соціально справедливий компонент трансформації, який має бути дотриманий, щоб не тільки екологічні переваги були отримані у результаті декарбонізації, а й суспільство, особливо ті верстви населення, які найбільше цього потребують, отримали відповідні соціальні переваги. Наприклад, коли ми говорим про власність, то ВДЕ належать переважно олігархам в Україні, і це створює негативний образ цієї галузі. Тому якби розподіленої генерації було б більше, рівень напруженості сприйняття відновлюваної енергетики був би нижчим. Проте проблема в тому, що коли ми говоримо про розподілену генерацію, існує декілька точок зору щодо цього терміну, оскільки досі в Україні чіткого визначення не сформульовано.
- Олексій Корчміт, голова правління ГО “Українська асоціація енергосервісних компаній”: Державний фонд декарбонізації як інструмент державного стимулювання не передбачає створення публічної особи. Чому? Ми вже маємо результати створення публічних осіб, які недостатньо ефективно показали себе в роботі. Ми передбачаємо, що це буде окремий вид видатків бюджету, як і Державний фонд регіонального розвитку або дорожній фонд. А управлятися та адмініструватися Фонд буде вже діючими інституціями, органами державної влади відповідно до порядку використання коштів, який затвердить Кабмін. Ми сподіваємося вже побачити таке фінансування в проєкті бюджету на 2021 рік.
- Ірина Ставчук, заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України: Тема зміни клімату і участь України в «Зеленій» угоді останнім часом дуже активно обговорюється на рівні Уряду та міністерств, на рівні міжнародних консультацій з ЄС. «Зелена» угода — це ті самі рамкові підходи до вирішення проблеми зміни клімату, і основним процесом, у межах якого наразі відбувається підготовка і визначення секторальних цілей, секторальних внесків і загальнонаціональної цілі, є підготовка Національно визначеного внеску. З наступного тижня ми вже плануємо публічні консультації та повну презентацію процедур і розрахунків, які допоможуть визначити НВВ.
- Георгій Гелетуха, Голова правління Біоенергетичної асоціації України: Понад 120 країн, сукупний ВВП яких становить близько половини світового, вже мають зафіксовані цілі досягнення кліматичної нейтральності та або вже розробили свої стратегії щодо досягнення таких цілей, або перебувають у процесі розробки таких стратегій. Тому ми вважаємо, що саме час для України доєднатися до такого процесу, розробити національний Green Deal, змінити Енергетичну стратегію України до 2050 року і стати частиною цього цивілізаційного руху більшості країн світу, який зараз відбувається.
- Олександр Домбровський, голова правління ГС “Global 100RE UA”: Сьогодні в умовах коронавірусу одним із ключових завдань на майбутнє є пошук оптимального співвідношення між сталим розвитком і сталим споживанням. Скільки споживати для того, щоб не забруднювати наш світ, і скільки виробляти для того, щоб можна було мати відповідні економічні параметри для стабільного існування? Крім того, коли я чую, що “зелена” енергія дорожча, ніж енергія з викопних палив, то це, як мінімум, некоректно, тому що треба розуміти, де субсидії від держави є, а де їх немає. “Зелена” енергія за своєю технологічністю, за інноваційними інструментами є і може бути дешевшою, ніж традиційна.
- Олександр Рєпкін, президент Української водневої ради: Щодо української водневої стратегії, то цілі чітко визначені. Нам потрібно до першого кварталу наступного року мати документи, на підставі яких ми зможемо в найкоротші терміни розробити національну стратегію і дорожню карту. Дієва, а не паперова воднева стратегія має передбачати механізми використання наявної газотранспортної мережі та логістичні можливості України, розвивати внутрішні програми (наприклад, у транспорті та опаленні), мати економічне підґрунтя, а також корелювати з політикою ЄС (наші іноземні партнери нам дуже допомагають).
- Олег Савицький, член правління ГО «Екодія», експерт з кліматичної та енергетичної політики Української кліматичної мережі: Над дорожньою картою кліматичних цілей України до 2030 року працювали спільно понад 30 експертів, які представляють 10 організацій. Ми виокремили 5 напрямів: енергетика, будівлі, транспорт, поводження з відходами, а також загальна ціль для секторів сільського, лісового господарства та землекористування. Наразі основна рекомендація від громадянського суспільства Уряду полягає у тому, що всі стратегічні документи повинні мати компонент кліматичної політики, скорочення викидів парникових газів та адаптації. Громадськість має бути частиною процесу формування цієї політики.
- Олександра Трибой, ст. консультант ГО «АВЕ», член правління Міжнародної мережі сталої енергетики «INFORSE-Europe»: Хочу поділитися результатами проєкту SELNEE, в межах якого виконаний огляд кліматичних дій та переходу до сталої енергетики в Україні. Ми проаналізували, чого не вистачає Україні для переходу на відновлювані джерела. Основними бар’єрами є відсутність політичної волі, нестабільність державної політики у сфері ВДЕ, проблеми на ринку електроенергії, нелібералізований ринок теплової енергії, неготовність енергосистеми до закриття вугільних потужностей, відсутність або неефективність певних механізмів стимулювання ВДЕ та енергоефективності, проблеми сектору біоенергетики, м також «енергетична бідність» населення.
Презентації спікерів:
- Global 100% RE UA: погляди на розвиток енергетики України до 2050-2070 років. Олександр Домбровський – голова правління ГС “Global 100RE UA”
- Дорожня карта розвитку біоенергетики в Україні до 2050 року. Георгій Гелетуха – голова правління ГО “Агентство з відновлюваної енергетики”
- Перспективи сектору біоенергетики щодо реалізації національного визначеного внеску України. Кирило Томляк – менеджер програми ЄБРР
- Дорожня карта розвитку “зеленого” водню в Україні до 2050 р. Олександр Рєпкін – президент Української водневої ради
- Сценарії розвитку енергетики України до 2050 р. в контексті реалізації Паризької угоди. Олександр Дячук – пров. н.с. Інституту економіки та прогнозування НАН України
- Розподілена ВДЕ-генерація. Чому мала генерація має бути в основі енергетичного переходу? Оксана Алієва –координаторка програми «Зміна клімату і енергетична політика» Фонду ім. Г. Бьолля, Бюро Київ—Україна
- Дорожня карта кліматичних цілей України до 2030 року. Бачення громадськості. Олег Савицький – член правління ГО «Екодія», експерт з кліматичної та енергетичної політики Української кліматичної мережі
- Державний фонд декарбонізації: сталий інструмент державного стимулювання. Олексій Корчміт – голова правління ГО “Українська асоціація енергосервісних компаній”
- Огляд кліматичних дій та переходу до сталої енергетики в Україні. Олександра Трибой – старший консультант ГО “АВЕ”, член правління Міжнародної мережі сталої енергетики “INFORSE-Europe”
