Огляд біометанової галузі України: досягнення, потенціал та рекомендації від МЕА
Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) випустило ґрунтовний аналітичний матеріал, присвячений біометановому потенціалу України та його значенню для енергобезпеки Європи. У публікації Агентство детально підсумувало перспективи й виклики нашого ринку.
Матеріал наочно показує, як Україна може стати ключовим постачальником “зеленого” газу до ЄС. МЕА дає чіткі регуляторні та фінансові рекомендації для українського сектору, які допоможуть залучити інвестиції, спростити приєднання до мереж і зняти експортні бар’єри.
Переваги України у виробництві біометану
33 мільйони гектарів сільськогосподарських земель України забезпечують колосальні обсяги сировини: відходи та залишки агросектору, покривні (проміжні) культури, побічні продукти агропромисловості й органічну фракцію твердих побутових відходів. За оцінками МЕА, потенціал виробництва біогазу й біометану в Україні (виключно з відходів та залишків) становить близько 11,6 млрд м³ еквіваленту на рік (екв./рік), що робить її європейським лідером за обсягами доступної сировини.
Окрім сировинної бази, український біометановий сектор має ще одну суттєву перевагу — розгалужену газову інфраструктуру. На заході та півдні національна мережа з’єднана з Польщею, Угорщиною, Словаччиною, а також Румунією (через Молдову) із загальною пропускною здатністю на виході близько 140 млрд м³ природного газу на рік. Крім того, Україна володіє найбільшими в Європі підземними сховищами газу (ПСГ) загальною місткістю 31 млрд м³. Розташовані переважно на заході країни, далеко від лінії фронту, ці сховища можуть використовуватися для зберігання біометану разом із природним газом. Така інфраструктура створює потужний фундамент для масштабування виробництва та відкриває нові джерела доходів у міру зростання попиту на відновлювані гази в Європі.
Ключові досягнення сектору за останній час
Український біогазовий сектор стабільно зростає від початку свого формування у 2015 році. Станом на середину 2025 року в країні працювало 85 установок із сукупною встановленою електричною потужністю 140 МВт·ел., з яких близько 33 МВт·ел. припадало на станції з видобутку полігонного газу. Це відповідає річному обсягу виробництва біогазу в межах 260–300 млн м³. Наразі більшість біогазу спрямовується на генерацію електроенергії та тепла.
Паралельно формується ринок біометану. Перша українська біометанова установка подала газ у національну мережу у 2023 році, а вже в лютому 2025 року Україна досягла знакового рубежу, здійснивши перший експорт біометану до ЄС. Крім того, восени 2025 року відбулося перше поставлення скрапленого біометану (bio-LNG) автотранспортом з України до Німеччини.
Станом на березень 2026 року в Україні працювали сім біометанових заводів загальною встановленою потужністю 111 млн м³/рік (близько 0,5% загального споживання газу в країні). Хоча ці обсяги поки що незначні, нинішній стан України нагадує ранній етап ринку Данії. Там виробництво залишалося на рівні до 0,2 млрд м³/рік перед стрімким зростанням у 2010-х роках до нинішніх ~1 млрд м³. Крім того, у 2026 році в Україні планується введення в експлуатацію п’яти нових заводів сукупною потужністю 20 млн м³/рік, що свідчить про перехід від пілотних проєктів до активної розбудови ринку.
Відновлювані гази як фактор стійкості, гнучкості та безпеки
Біометан безпосередньо зміцнює енергобезпеку України, знижуючи залежність від імпорту газу. Це особливо критично після російських атак 2025 року, які тимчасово вивели з ладу близько 60% видобутку. Завдяки децентралізованій структурі виробництво біометану менш уразливе до масштабних ударів, що підвищує стійкість енергосистеми під час війни та сприяє її довгостроковій трансформації.
Окрім цього, біометан прискорює євроінтеграцію: він дозволяє скоротити викиди у транспорті та важкій промисловості (зокрема в металургії), допомагаючи українським експортерам відповідати вимогам європейського механізму CBAM. Розвиток галузі також стимулює агросектор, створює робочі місця, розширює ринок органічних добрив (дигестату) та підтримує національне машинобудування, адже близько 50% обладнання для заводів виготовляється в Україні.
Стратегічне значення відновлюваних газів у Європі зростає
ЄС визначив біометан ключовим елементом своєї стратегії: план REPowerEU передбачає зростання його виробництва до 35 млрд м³ до 2030 року. Втім, за прогнозами МЕА, випуск досягне лише близько 26 млрд м³, а виниклий дефіцит підкреслює потребу у зовнішніх постачальниках (що також закріплено в пакеті AccelerateEU 2026 року).
Високий попит в ЄС — особливо в таких країнах, як Німеччина — формує привабливі цінові сигнали для українських виробників. За оцінками, виробництво українського біометану є рентабельним за ціни 800–900 євро за тисячу кубометрів (тис. м³) при собівартості близько 650 євро/тис. м³ та внутрішніх цінах на природний газ близько 382 євро/тис. м³ (до початку загострення конфлікту на Близькому Сході). Натомість окремі ринки ЄС пропонують до 1000 євро/тис. м³, що робить експорт надзвичайно вигідним.
Національні цілі та ключові бар’єри масштабування
Ухвалена у квітні 2026 року Програма розвитку виробництва біометану в Україні визначає амбітні цілі: 1 млрд м³ біометану на рік до 2030 року та 2,1 млрд м³ на рік до 2035 року. Ці орієнтири розвивають положення Національного плану з енергетики та клімату (НПЕК) та Національного плану дій з відновлюваної енергетики (2024 р.).
НПЕК також містить показники використання біогазу для систем тепло- та холодопостачання, генерації електроенергії з біогазу й біометану, а також використання біометану на транспорті. У сукупності ці цілі відповідають додатковим 2 млрд м³ еквіваленту біогазу до 2030 року (понад цільовий 1 млрд м³ біометану). І хоча очікується, що сектор біометану зростатиме швидше, сирий біогаз як дешевше паливо для локального використання залишатиметься важливою складовою балансу відновлюваних газів.
Водночас розвиток галузі стримує низка бар’єрів. Наразі біометану важко конкурувати на субсидованому ринку природного газу, де побутові споживачі та підприємства теплокомуненерго сплачують лише третину ринкової вартості. Механізми підтримки, які враховують екологічну цінність біометану, досі не розроблені належним чином. Наприклад, податок на CO2 в Україні залишається вкрай низьким — близько 30 грн/т CO2 (~0,6 євро/т CO2), причому біометан підлягає оподаткуванню на рівні з викопним паливом, попри свою біогенну природу (на відміну від Швеції, Німеччини чи Великої Британії).
Додаткові труднощі пов’язані з інфраструктурними та технічними обмеженнями: необхідністю модернізації та адаптації газових мереж, забезпеченням відповідності стандартам якості газу та координацією з операторами мереж для приєднання. Крім того, воєнні ризики суттєво стримують інвестиційну активність як внутрішніх, так і іноземних інвесторів.
Прогрес у регуляторній сфері
Досвід України у сфері відновлюваної електроенергетики є хорошим орієнтиром. Механізми підтримки відповідно до Закону “Про альтернативні джерела енергії” разом із зеленими аукціонами стимулювали розвиток біогазової генерації. Аналогічна стабільна та прозора нормативна база для біометану дозволить прискорити залучення інвестицій, знизити ризики та закласти основу для інтеграції з європейськими енергоринками.
Доступ до експортного ринку ЄС є вирішальним фактором для формування попиту й залучення капіталу, і Україна вже зробила конкретні кроки в цьому напрямі. Серед них — дозвіл на експорт біометану, а також запроваджені у 2023 році стимули для інвестиційних проєктів від 12 млн євро (податкові пільги, звільнення від мита при імпорті обладнання, пільгова оренда землі та компенсація витрат на приєднання до мереж).
Ще одним важливим кроком став запуск у лютому 2026 року національного реєстру біометану, гармонізованого з вимогами ЄС щодо сталості, сертифікації та відстеження (на виконання Меморандуму про взаєморозуміння між Україною та ЄС від 2023 року). Реєстр дозволяє випускати, передавати та погашати гарантії походження, запобігаючи подвійному обліку та закладаючи основу для сумісності з Базою даних ЄС (Union Database). Нарешті, затвердження Програми розвитку виробництва біометану до 2035 року та відповідного Плану заходів зафіксувало коротко- й середньострокові цілі, підкріплені інституційною координацією.
Рекомендації для масштабування біометанового сектору України
Україна може розкрити свій біометановий потенціал завдяки зрозумілій і стабільній регуляторній політиці, яка знижує інвестиційні ризики, стимулює внутрішній попит і сприяє інтеграції з європейськими ринками:
- Забезпечити реалізацію чіткої довгострокової стратегії та системи управління. Спираючись на ухвалену Програму розвитку біометану до 2035 року, забезпечити її ефективну імплементацію через прозоре врядування й міжвідомчу координацію, а також доповнити її цілями на період після 2035 року відповідно до кліматичних завдань ЄС.
- Надати цільову фінансову підтримку та знизити інвестиційні ризики. Розглянути можливість впровадження стимулів для виробників, капітальних грантів, пільгового кредитування та інструментів розподілу ризиків, продовжуючи залучати міжнародне фінансування.
- Сприяти інтеграції інфраструктури та доступу до ринку ЄС. Спростити процедури отримання дозволів і приєднання до мереж, модернізувати газову інфраструктуру, продовжити гармонізацію стандартів сталості з нормами ЄС та усунути залишки регуляторних бар’єрів для експорту.
